Футбол в городе!!

На початку XX століття місто активно розвивалось. Руйнувалися старі будівлі і на їх місці зводилися нові чотири- та п’ятиповерхові. На Катеринославському проспекті (нині - проспект Карла Маркса) були зведені торгові заклади з розкішними фасадами («Американський магазин», готелі «Європейський», «Національ», «Континенталь», «Франція», «Слов’янський»). Катеринославцям та гостям міста прийшлися по душі настінні телефонні апарати. Інновацією також стала «карета швидкої допомоги».
Розваг в місті було вдосталь. Найзаможніші відвідували театр, в якому частенько гастролювали столичні артисти. Ті, хто був бідніше, приходили до дерев’яних бараків панорами «Ґолґофа», де за невелику платню можна було переглянути по колу «художні краєвиди Єрусалима та прилягаючої до нього території, храм Соломона» тощо.
Спорт в Катеринославі не користувався великою популярністю. Якщо і проводилися якісь змагання, то великого інтересу у місцевих мешканців вони не викликали. Проте, така ситуація була характерна лише самому місту. З розвитком промисловості в реґіоні, в с. Каменському (поблизу сучасного м. Дніпродзержинська) навесні 1888 р. за рахунок польсько-бельґійського капіталу тут був зведений досить великий металургійний завод. Професійне працевлаштування на комбінаті знайшли як місцеві робітники, так і іноземні. Колектив зібрався переважно молодого та середнього віку. З часом, керівництво заводу почало вкладати чималі кошти в спортивні підготовку та відпочинок своїх колег, про що свідчить створення при підприємстві розвиненої системи спортивних секцій, таких як: яхт-клубу (одного з найкращих в губернії), для занять великим тенісом, волейболом, атлетикою і, звісно ж, футболом. Для популяризації спорту в селі на території заводу було збудовано спортивний майданчик між головною конторою та клубом інженерно-технічних робітників. Знаходився він над самісінькою прірвою, для чого, відповідно, й був огороджений металевою сіткою. Майданчик вирізнявся значною універсальністю – тут проходили і футбольні матчі, і тенісні, й волейбольні. Звичайно, що така завантаженність не могла задовольнити усіх бажаючих приймати участь в спорт-секціях. Тому частина робітничої молоді незабаром власними силами створила собі окремий майданчик виключно для занять футболом, місце розташування якого був обраний пустир на березі Дніпра (наразі там – Комсомольський парк).
Перші футбольні поєдинки гралися між каменськими робітниками, польськими та німецькими. На жаль, жодна селянська команда так і не пробилася хоча б на губернський рівень змагань.
Становлення футболу в Криворіжжі також припало на злам XIX і XX ст. Як і в інших містах, у Кривому Розі грою в «ножного м’яча» захоплювалися у вільний час спеціалісти з Анґлії, Франції, Бельґії, які працювали тут на рудниках та Ґданському чавуннолитному заводі. Ігри за участю іноземців притягували на спортивні майданчики чимало глядачів. Футболом почали займатися гірники, залізничники та інші. Стадіонов, у сучасному розумінні, тоді ще не існувало. Одним з місць проведення у Кривому Розі футбольних баталій був... кінний базар, який сусідствував з Базарною площею в старій частині міста. Лише на початку 20-х рр. XX ст. тут почали виникати спеціально облаштовані спортмайданчики, які будувалися поблизу рудників, залізничних станцій, базарів. Як і в  Каменському, футбольної конкурентноздатної Катеринославу команди у Кривому Розі не існувало досить тривалий термін – аж до кінця 20-х рр., коли збірна міста вперше виборола право участі у загальноміській першості УРСР. До цього часу команда набиралась досвіду на Криворізьких окружних турнірах з футболу.
Серйозно про футбол в Катеринославі почали думати лише у 1911 р. (до цього часу, в місті існували футбольні команди, проте всі вони були фабрично-заводськими, гравцями в яких переважно виступали анґлійці. Саме від них про футбол дізналися й катеринославці). В травні цього ж року ентузіасти місцевого товариства «Сокіл» знайшли і облаштували майданчик з полем (зараз на цьому місці розташована середня школа № 2 з будинком на перехресті пр. Пушкіна і вул. Ю. Савченка). Перший час, воно не відповідало всім встановленим нормам проведення футбольних поєдинків. Однак згодом тут були побудовані навіть дерев’яні трибуни для глядачів і почесних гостей, роздягальні.
Через місяць в імперському журналі «Російський спорт» з’явилася стаття під заголовком «Футбол в Катеринославі». В ній розповідалося, що нова спортивна арена в місті з кожним місяцем стає все кращою, а кількість як учасників, так і глядачів на ній все зростає.
На цьому міні-стадіоні й проходили перші матчі між місцевими командами, кількість яких невпинно зростала. При чому вхід на дійство, яке користувалося широкою популярністю у місцевого населення, був платним. Проте це не стримувало їх від спокуси подивитися на нову гру. Після купівлі квитка, глядачі бурхливо вітали кожного забитого м’яча симпатизуючої їм команди.
Майже 3 послідуючих роки катеринославські колективи не проводили зустрічей з іншими, немісцевими командами, цілком задовольняючись грою «між собою». Виникали в цей час студентські, шкільні та гімназійні команди. В 1914 р. саме вони і розіграли перший чемпіонат міста, хоча й неофіційний.
Влітку 1915 р. відбувся другий тутешній чемпіонат (офіційний), але вже за новою схемою. Всі команди були поділені на 2 групи – клас «А» і клас «Б». В першому матчі оновленого турніру «Алькор» розгромив «Сфінкса» 5-0, згодом ставши і переможцем класу «А» після завершального тріумфу в липні над «Тритоном» 3-0. На фінальному матчі, який проходив на майданчику «Сокола», були присутні аж 3 тисячі глядачів. Чемпіоном цілком заслужено став сильніший, тобто «Алькор». На майданчику «Сокола» чемпіона було нагороджено переходячим призом правління цього товариства. На цьому ж розиграші катеринославської першості стався досить курйозний випадок: на черговий матч змагань команди-учасники «Штандарт» і «Тритон» прибули явно в неповних складах. З цього приводу відбулася нарада гравців. Було вирішено запросити у свої ряди кого-небудь з... глядачів. Бажаючі звичайно були, але перевагу команди все ж віддали гравцям «Алькора» (!), які зібралися на трибуні подивитись гру своїх конкурентів по турніру. В цій незвичайній зустрічі з рахунком 3-0 перемогу одержали гравці «Штандарту».
У вересні відбувся фінальний матч серед команд групи «Б». В ньому зійшлися «Веґа» і «Задніпров’я». Остання, здобувши успіху 4-0, стала переможцем турніру.
В серпні на полі того ж «Сокола» відбувся і перший міжміський поєдинок. «Алькор» виграв у «Націоналя» з Новомосковська 8-0. А у жовтні збірна Катеринослава здійснила свій перший історичний виїзд, який завершився досить невдалим. У Харкові катеринославці програли місцевій приміській команді 6-0. Виявилося те, що катеринославці зовсім не звикли грати на полях нормальних розмірів. 
Навесні 1916 р. в місті нарешті була створена Катеринославська футбольна ліґа (КФЛ). Її головою було обрано Є. Потєхіна, який став головою ще й суддівської колегії. Секретарем став А. Зіскінд – майбутній спортивний керівник збірної СРСР. На той момент, він був дуже популярною в місті людиною. За його плечима був досвід гри в команді технічного вчилища, суддівства та написанні статей в різноманітні газети і журнали. В 1929 р. Зіскінд переїхав звідси до Москви, де почав займатися веденням спортивних радіо-репортажів, а також згодом зайняв посаду наставника у спортивній журналістиці першого редактора московського щотижневика «Футбол» М. Мержанова.
Чемпіоном КФЛ в класі «А» прогнозовано став «Алькор». Друге місце зайняв «Стадіон», а третє – «Оріон». Далі команди розташувалися у такій послідовності: «Тритон», «Штандарт», «Балада», «Рів’єра», «Веґа» і «Задніпров’я». Цікаво пройшов розиграш і групи «Б», на який була запрошена команда «Кліф» з сусіднього Олександрівська (сучасна Запорізька область). Тут перемогла місцева «Аїда». За нею розташувалися «Кліф» та «Юнітас».
В 1917 р. чемпіоном Катеринослава став «Алькор». Лише наступного року його ґеґемонію в місті вдалося перервати «Стадіону».
1918 Рік ознаменувався проведенням у Катеринославі ряду міжміських матчів. Збірна міста знову, але вже у рідних стінах, поступилася харків’янам. Також переможні досягнення звідси вивезли таґанрозці і миколаївці. Але перемогу все ж святкували і місцеві футболісти - над киянами і херсонцями. Крім них, до міста завітали команди Луганська, Юзовки, Бердянська. Особливо помітним виявився матч між збірною учбових закладів Катеринослава та Луганська – 10-0 на користь господарів поля.
Також збірна КФЛ здійснила виїзд до Харкова на турнір чотирьох команд, який був вагомою подією у спортивному житті того часу. У першій зустрічі вона зазнала поразки від господарів з рахунком 1-2. У свою чергу, миколаївці розгромили ростовців 6-0, а у фіналі тріумфували над харків’янами 3-0. Катеринославці, перегравши збірну Ростова, зайняли 3 місце.
Наступний рік був не дуже багатим на пам’ятні футбольні події, хоча КФЛ намагалася організувати  міжміський турнір і, навіть, «Південно-Руський футбольний підсоюз». На жаль, нічого з того не вийшло. Натомість у черговому чемпіонаті Катеринослава знову перемогли «Алькор» (клас «А») й «Стадіон» (клас «Б»).
1918 Рік, здавалось би, був не дуже сприятливим для футболу та спорту взагалі. Йшла війна, в місті господарювали німецькі окупанти. Але й в цей час тут не переривалися футбольні пристрасті – навесні була розіграна першість міста середніми учбовими закладами. Відразу за цим, відбувся і «дорослий» чемпіонат, переможцем якого став «Стадіон».
Великого інтересу викликали проведені міжміські поєдинки. І знову катеринославські команди не знали успіху над харківським колективом в рідних стінах. Спочатку гостям програла команда «Задніпров’я» 1-4, потім і сама збірна КФЛ 0-4. На жаль, це були останні матчі, організовані представниками Катеринославської футбольної ліґи.

Отредактировано Мегаисторик (08.06.2009 15:33:54)

Красиво

скажите сайт 12 игрока